ОСОБЛИВОСТІ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ У ХВОРИХ З ІЗОЛЬОВАНОЮ ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ТА ЗА КОМОРБІДНОСТІ ОЖИРІННЯ АБДОМІНАЛЬНОГО ТИПУ

Анотація

Вступ. Наявність факторів ризику істотним чином впливають на перебіг ішемічної хвороби серця (ІХС). Одним із розповсюджених факторів ризику ІХС є ожиріння, наявність якого істотно впливає на прогноз. Мета. Оцінити стан вуглеводного обміну у хворих із ізольованою ІХС та за наявності коморбідного абдомінального ожиріння, а також проаналізувати особливості взаємин між показниками вуглеводного обміну у хворих із ІХС із супутнім ожирінням і без нього. Матеріали та методи. Досліджено 135 хворих на ІХС (форма ІХС – стабільна стенокардія ІІ–ІІ ФК). Всі хворі з ІХС були поділені на 2 групи: 1 – склали хворі з ІХС та супутнім ожирінням абдомінального типу (n = 100), 2 – склали хворі з ІХС без ожиріння (n = 35). Отримані результати. У хворих із ІХС та супутнім ожирінням знайдено достовірно більш високі значення глікемії, інсулінемії та індекса НОМА порівняно з хворими з ізольованою ІХС. У хворих із ІХС та ожирінням знайдено прямі кореляційні зв’язки між рівнем глюкози та інсуліном, індексом НOMA, а у хворих без ожиріння зв’язки набувають зворотнього характера. Висновки. У хворих із поєднаним перебігом ІХС та ожиріння знайдено високі рівні індексу НОМА, що свідчить про інсулінорезистентність. Визначення показників вуглеводного обміну (глюкози, інсуліну, індексу Нома) доцільно для своєчасної діагностики інсулінорезистентності та призначення лікування за коморбідності метаболічних порушень.