Вісник медицини, психології та фармації

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА ПІДЛІТКАМ ІЗ НЕСОЦІАЛІЗОВАНИМ РОЗЛАДОМ ПОВЕДІНКИ ТА ВЖИВАННЯМ ЛЕТКИХ ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК: ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІ, ПСИХОСОЦІАЛЬНІ, МЕДИЧНІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПІДХОДИ

Володимир Іванович Пономарьов — 2026-05-29

Вступ. Поєднання несоціалізованого розладу поведінки та вживання летких органічних сполук (ЛОС) у підлітковому віці є складною клінічною проблемою, у якій агресивна або дисоціальна поведінка, імпульсивність, дефіцит соціальної компетентності, сімейна дисфункція, груповий вплив, адиктивна мотивація та токсичні наслідки вживання речовин взаємно посилюють одне одного. Такий стан не може бути ефективно скоригований лише дисциплінарними заходами, короткочасною детоксикацією або ізольованою медикаментозною терапією. Він потребує інтегрованої, міждисциплінарної та розвитково орієнтованої допомоги. Мета. Систематизувати сучасні підходи до комплексної допомоги підліткам із несоціалізованим розладом поведінки та розладами, пов’язаними з вживанням ЛОС з урахуванням психотерапевтичних, психосоціальних, сімейних, медикаментозних, токсикологічних і реабілітаційних компонентів. Матеріали та методи. Проведено наративний огляд літературних джерел щодо терапії дизруптивних поведінкових і дисоціальних розладів, несоціалізованого розладу поведінки, делінквентної та агресивної поведінки, вживання інгалянтів і ЛОС, коморбідних психічних розладів і розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин. Проаналізовано історичні терапевтичні підходи, сучасні психосоціальні втручання, сімейні програми, когнітивно-поведінкові методики, мультисистемну терапію, функціональну сімейну терапію, психофармакологічні підходи та принципи реабілітації. Етичні аспекти. Дослідження має аналітичний оглядовий характер і не передбачає залучення пацієнтів, використання персональних медичних даних, біологічного матеріалу або проведення будь-якого медичного втручання. Під час підготовки матеріалу дотримано принципів академічної доброчесності, коректного цитування та недопущення фальсифікації або штучного доповнення даних. Отримані результати. Встановлено, що універсального клінічного стандарту для лікування саме поєднання несоціалізованого розладу поведінки та вживання ЛОС у підлітків не існує. Найбільш обґрунтованим є інтегрований підхід, що поєднує оцінку безпеки, медичну стабілізацію за потреби, психіатричну діагностику, роботу з мотивацією, психоосвіту, втручання для батьків, сімейну терапію, когнітивно-поведінкові методи, тренінги соціальних навичок, профілактику рецидиву, корекцію коморбідних станів і соціально-освітню реінтеграцію. Висновки. Допомога підліткам із несоціалізованим розладом поведінки та вживанням ЛОС має бути тривалою, поетапною, міждисциплінарною й персоналізованою. Історичні медикаментозні, детоксикаційні, фізіотерапевтичні та еферентні підходи доцільно розглядати критично, з позицій сучасної доказової медицини, безпеки дітей і підлітків та необхідності комплексної психосоціальної реабілітації.

АПОПТОЗ, КАСПАЗА-8 І КЛІТИННЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНЬ ТА ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ: ПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ОГЛЯД

Володимир Михайлович Тверезовський — 2026-05-29

Вступ. Апоптоз є одним із ключових механізмів підтримання тканинного гомеостазу, однак його надмірна або дисрегульована активація може сприяти деструкції легеневої тканини, розвитку емфіземи, ремоделюванню дихальних шляхів і судинним змінам при гіпертонічній хворобі. Особливу роль у цих процесах відіграє каспаза-8, яка бере участь не лише у зовнішньому шляху апоптозу, а й у регуляції запального сигналінгу. Мета. Узагальнити дані щодо ролі апоптозу, каспази-8, оксидативного стресу та запального сигналінгу у патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) і гіпертонічної хвороби. Матеріали та методи. Проведено огляд літературних джерел щодо молекулярних механізмів апоптозу, ролі каспаз, запалення, оксидативного стресу, ремоделювання легеневої тканини та судинної стінки при ХОЗЛ і гіпертонічній хворобі. Етичні аспекти. Стаття є теоретико-оглядовою, не містить первинних клінічних або експериментальних даних, тому не потребувала окремого етичного схвалення. Отримані результати. Апоптоз при ХОЗЛ пов’язаний із деструкцією легеневої паренхіми та формуванням емфіземи. За даними вчених, частка апоптотичних бронхіальних епітеліоцитів у пацієнтів із ХОЗЛ була достовірно вищою, ніж у курців без ХОЗЛ: 4,86±3,20 % проти 2,71±1,61 %, р = 0,015. Експресія мРНК каспази-8 також була вищою у пацієнтів із ХОЗЛ: 0,01±0,0014 проти 0,0075±<0,0019, р = 0,031. При гіпертензії апоптотична активність може бути пов’язана з ураженням серця, нирок, мозку та ремоделюванням судинної стінки. Висновки. Апоптоз і каспаза-8 є важливими патогенетичними ланками ХОЗЛ, особливо в контексті емфіземи, хронічного запалення та оксидативного стресу. При поєднанні з гіпертонічною хворобою ці механізми можуть брати участь у судинному ремоделюванні, підвищенні артеріальної жорсткості та прогресуванні серцево-судинного ризику.

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ КОРЕЛЯТИ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ІЗОЛЬОВАНИМ ПОШКОДЖЕННЯМ ПЕРЕДНЬОЇ ХРЕСТОПОДІБНОЇ ЗВ’ЯЗКИ КОЛІННОГО СУГЛОБА

Андрій Вікторович Дрокін — 2026-05-29

Вступ. Больовий синдром у пацієнтів із ізольованим пошкодженням передньої хрестоподібної зв’язки (ІППХЗ) колінного суглоба (КС) є одним із ключових клінічних показників, що визначає функціональну активність, якість життя та перебіг післяопераційного відновлення. У хворих із надмірною масою тіла або ожирінням больова динаміка може залежати не лише від локального ушкодження, а й від антропометричних, метаболічних, гемостазіологічних та загальнофункціональних чинників. Мета. Визначити клініко-лабораторні, антропометричні, гемостазіологічні та функціональні кореляти інтенсивності больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою (VAS) у пацієнтів із ІППХЗ КС та надмірною масою тіла. Матеріали та методи. Обстежено 52 пацієнтів віком 19–67 років із ІППХЗ КС та надмірною масою тіла. Інтенсивність болю оцінювали за шкалою VAS до лікування, через 1 тиждень, 1 місяць і 2 місяці після. Кореляційний аналіз виконували за коефіцієнтом рангової кореляції Спірмена. Етика. Усі пацієнти надали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Учасників було поінформовано про мету, обсяг, добровільний характер дослідження та можливість відмови від участі без негативних наслідків. Результати. До лікування значення шкали VAS мали статистично значущі кореляції з тривалістю перебування у стаціонарі (ρ = -0,332; p = 0,016), пульсом (ρ = -0,369; p = 0,007), активованим частковим тромбопластиновим часом (ρ = -0,296; p = 0,033), кольоровим показником (ρ = 0,324; p = 0,019), тромбоцитами (ρ = 0,291; p = 0,036), швидкістю осідання еритроцитів (ρ = -0,284; p = 0,042), фізичним індексом SF-36 до лікування (ρ = -0,308; p = 0,026) та інтегральним індексом здоров’я SF-36 до лікування (ρ = -0,328; p = 0,018). Через 1 тиждень після лікування значення шкали VAS корелювали з індексом маси тіла (ρ = 0,341; p = 0,013), загальним холестерином (ρ = 0,298; p = 0,032), ліпопротеїнами дуже низької щільності (ρ = 0,350; p = 0,011), ліпопротеїнами високої щільності (ρ = -0,357; p = 0,009), тригліцеридами (ρ = 0,344; p = 0,013), моноцитами (ρ = -0,282; p = 0,043), а також із показниками SF-36 через 1 тиждень. Через 2 місяці VAS мала зворотні кореляції з показниками Lysholm і SF-36, що відображає зв’язок залишкового болю з гіршим функціональним станом. Висновки. Інтенсивність болю за шкалою VAS у пацієнтів із ІППХЗ КС асоціюється з антропометричними, метаболічними, гемостазіологічними, гематологічними та функціональними показниками. Найбільш клінічно значущими є зв’язки шкали VAS через 1 тиждень із індексом маси тіла й ліпідним профілем, а через 2 місяці – із функціональним станом за Lysholm і якістю життя за SF-36.

ПСИХОЕМОЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРИВОЖНОСТІ ТА ДЕПРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ У ХВОРИХ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО МОЗКОВОГО ІНСУЛЬТУ

Марина Михайлівна Міщенко — 2026-05-29

Вступ. Після перенесеного мозкового інсульту (МІ) у значної частини пацієнтів формуються психоемоційні порушення, серед яких особливе клінічне значення мають тривожність, депресивні прояви, зниження мотивації до відновлення та погіршення якості життя. Їх своєчасне виявлення є важливою складовою реабілітаційного супроводу. Мета. Визначити психоемоційні особливості хворих після перенесеного МІ за рівнями реактивної (РТ) та особистісної тривожності (ОТ), а також за рівнями депресивних проявів у порівнянні з контрольною групою (КГ). Матеріали та методи. Проведено одноцентрове проспективне контрольоване дослідження типу «випадок-контроль», у якому проаналізовано результати психологічного обстеження 300 хворих після перенесеного МІ та 200 осіб КГ за період 2022–2023 років. Основну групу становили пацієнти, які отримували реабілітаційні послуги на базі ДП «Клінічний санаторій «Роща»» ПРАТ «Укрпрофоздоровниця». Середній вік пацієнтів основної групи (ОГ) становив 56,66 ± 10,37 років, КГ – 57,16 ± 10,79 років. Для оцінювання тривожності використано шкалу самооцінки Спілберга Ч. Д. та Ханіна Ю. Л.; для визначення депресивних проявів – шкалу депресії Балашової Т. І. Статистичний аналіз виконано із застосуванням непараметричних методів у програмі IBM SPSS 25.0 for Windows. Етика. Усі респонденти були поінформовані про мету, завдання, тривалість і добровільний характер дослідження, а також про конфіденційність отриманих даних. Участь підтверджувалася підписанням інформованої згоди. Кожен учасник мав право припинити участь у дослідженні в будь-який момент без пояснення причин і без будь-яких негативних наслідків. Результати. В ОГ за рівнем РТ переважали особи з помірним та високим рівнями: 151 (50,3 %) і 124 (41,3 %) відповідно; низький рівень мав місце у 25 (8,3 %) пацієнтів. У КГ частіше реєстрували низький і помірний рівні РТ: 97 (48,5 %) і 96 (48,0 %) відповідно; високий рівень виявлено лише у 7 (3,5 %) осіб. Загальний рівень РТ в ОГ був вірогідно вищим, ніж у КГ: 42,8 ± 6,32 проти 32,53 ± 7,53 бали; p < 0,001. За ОТ в ОГ також переважали помірний і високий рівні – 188 (62,7 %) та 69 (23,0 %) осіб відповідно. Загальний рівень ОТ становив 39,60 ± 6,23 балів в ОГ проти 33,61 ± 8,73 бали в КГ; p < 0,001. Рівень депресивних проявів у хворих після МІ дорівнював 52,6 ± 7,46 балів та був вірогідно вищим, ніж у КГ – 47,56 ± 6,88 бали; p < 0,001. Субдепресивний стан виявлено у 83 (27,7 %) пацієнтів ОГ проти 16 (8,0 %) осіб КГ. Висновки. У хворих після перенесеного МІ частіше реєструються помірні та високі рівні РТ і ОТ, а також легкі та субдепресивні прояви. Отримані дані обґрунтовують необхідність системного психологічного скринінгу, раннього виявлення емоційних порушень і залучення психотерапевтичної підтримки до програм постінсультної реабілітації.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА ПОПУЛЯЦІЙНІ РІВНІ РЕАКТИВНОЇ Й ОСОБИСТІСНОЇ ТРИВОЖНОСТІ ТА ДЕПРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ У ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

Олександр Миколайович Міщенко — 2026-05-29

Вступ. Діти з інвалідністю належать до групи підвищеного ризику щодо формування тривожних і депресивних проявів, оскільки інвалідизуюча патологія впливає не лише на фізичне функціонування, а й на соціальну адаптацію, комунікацію, самосприйняття, навчальну активність і взаємини з оточенням. У сучасних дослідженнях підкреслюється, що психічне здоров’я дітей з нейророзвитковими та фізичними порушеннями потребує системного скринінгу, раннього виявлення емоційних розладів і включення психологічного супроводу до програм медико-соціальної реабілітації. Мета. Провести комплексну оцінку медико-соціальних особливостей психічного здоров’я дітей з інвалідністю м. Харкова та Харківської області на індивідуальному й популяційному рівнях. Матеріали та методи. Проведено анкетування 521 дитини з інвалідністю віком до 18 років, які проживали у м. Харкові та Харківській області. Для оцінювання реактивної та особистісної тривожності застосовували шкалу самооцінки Ч. Д. Спілберга-Ю. Л. Ханіна. Рівень депресивних проявів визначали за шкалою депресії Т. І. Балашової. Аналіз проводили з урахуванням статі, віку, місця проживання, умов перебування та ступеня дії інвалідизуючої патології. Етичні аспекти. Усі респонденти були включені в дослідження після отримання відповідної інформованої згоди. Дослідження виконано відповідно до міжнародних і вітчизняних біоетичних норм, зокрема положень Нюрнберзького кодексу та Гельсінської декларації. Етичне схвалення отримано комісією з біоетики ННМІ НТУ «ХПІ». Отримані результати. Низький рівень реактивної тривожності виявлено у 313 дітей, або 60,1 ± 2,1 %, помірний – у 185 дітей, або 35,5 ± 2,1 %, високий – у 23 дітей, або 4,4 ± 0,9 %. Високий рівень особистісної тривожності мали 449 дітей, або 86,2 ± 1,5 %, тоді як помірний – 72 дитини, або 13,8 ± 1,51 %. Стан без депресії визначено у 446 дітей, або 85,6 ± 1,5 %; легку депресію – у 71 дитини, або 13,7 ± 1,5 %; субдепресивний стан – у 4 дітей, або 0,7 ± 0,3 %. Найбільш несприятливі показники реактивної тривожності (РТ) та депресивних проявів частіше асоціювалися з тяжким ступенем дії інвалідизуючої патології. Висновки. У дітей з інвалідністю Харківського регіону провідною психологічною особливістю є висока особистісна тривожність, яка виявлена у 86,2 ± 1,5 % обстежених. Реактивна тривожність у більшості дітей була низькою, однак 4,4 ± 0,9 % мали її високий рівень. Легка депресія встановлена у 13,7 ± 1,5 %, а субдепресивний стан – у 0,7 ± 0,3 % дітей, що обґрунтовує необхідність включення психодіагностики та психокорекції до індивідуальних програм медико-соціальної реабілітації.

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ: СТРУКТУРА ОБМЕЖЕНЬ, ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ПРОГНОСТИЧНА МОДЕЛЬ

Олександр Миколайович Міщенко — 2026-05-29

Вступ. Якість життя (ЯЖ) дітей з інвалідністю є інтегральним медико-соціальним показником, який відображає не лише стан фізичного та психічного здоров’я, а й рівень самостійності, соціальної участі, адаптації до зовнішнього середовища, доступності медико-соціальної допомоги та можливостей повсякденної життєдіяльності. ВООЗ розглядає ЯЖ як сприйняття людиною власного становища в житті у контексті культури, системи цінностей, цілей, очікувань і життєвих стандартів. Мета. Розробити базову методику комплексної оцінки якості життя дітей з інвалідністю та визначити рівень ЯЖ дезабільних дітей Харківського регіону на індивідуальному й популяційному рівнях із подальшим встановленням провідних чинників, що формують повсякденні обмеження та впливають на інтегральний індекс ЯЖ. Матеріали та методи. Проведено анкетування 521 дитини з інвалідністю віком до 18 років, які мешкали у м. Харкові та Харківській області. На основі авторського опитувальника сформовано базу даних для розрахунку індивідуального індексу ЯЖ. Аналіз здійснювали з урахуванням віку, статі, місця проживання, умов перебування, ступеня дії інвалідизуючої патології та рівня ЯЖ. Методика включала оцінювання блоків фізичних, соціально-психологічних, самостійнісних, середовищних, духовних і соціальних обмежень. Етичні аспекти. Дослідження мало анкетний неінтервенційний характер. Дані оброблялися в узагальненому вигляді без ідентифікації персональної інформації дітей. Участь в анкетуванні має передбачати добровільність та інформовану згоду батьків або законних представників дитини. Отримані результати. Середній рівень ЯЖ дітей з інвалідністю Харківського регіону становив 64,33 % із коливаннями від 23,44 % до 85,42 %. Низький рівень ЯЖ виявлено у 33,97 ± 2,07 %, середній – у 62,57 ± 2,12 %, оптимальний – лише у 3,45 ± 0,80 % обстежених. Найбільш виражений вплив на ЯЖ мав ступінь дії інвалідизуючої патології: при легкому ступені середній показник становив 68,87 %, при середньому – 65,97 %, при тяжкому – 56,11 %. Основними детермінантами ЯЖ були соціально-психологічні обмеження, обмеження рівня самостійності, зовнішнього середовища та фізичної активності. Сукупний внесок цих чинників у модель ЯЖ становив 92,88 %. Висновки. ЯЖ дітей з інвалідністю Харківського регіону переважно перебуває на середньому рівні, однак частка дітей із низькою ЯЖ є клінічно та соціально значущою. Найбільші резерви покращення пов’язані зі зменшенням соціально-психологічних обмежень, підвищенням самостійності, покращенням середовищної доступності та підтримкою фізичної активності.

ДИСГАРМОНІЙНІСТЬ ОСОБИСТІСНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ» ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ-УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ: ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ ФІЗИЧНОГО, ПСИХІЧНОГО, ПРОФЕСІЙНОГО, СІМЕЙНОГО ТА УЧНІВСЬКОГО КОНСТРУКТІВ

Тетяна Володимирівна Сальнікова — 2026-05-29

Вступ. Участь у бойових діях є потужним кризовим чинником, що змінює структуру особистісної «Я-концепції» військовослужбовця. Найбільш вразливими можуть бути ті її компоненти, які пов’язані з тілесністю, саморозвитком, професійною ідентичністю, психічною стійкістю та сімейною підтримкою. Мета. Визначити особливості розвитку окремих конструктів особистісної «Я-концепції» військовослужбовців-учасників бойових дій залежно від професійно-службового статусу та місця несення військової служби. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 129 військовослужбовців–учасників бойових дій. Аналіз проводили з використанням методики «Дослідження особливостей «Я-концепції» осіб із порушеннями функцій опорно-рухового апарату» І. Чухрій та Шкали Я-концепції Теннессі. Порівнювали показники в цілому, між мобілізованими військовослужбовцями та кадровими військовими, а також між групами за місцем служби: лінія зіткнення, 2–4 лінії оборони та тил. Етичні аспекти. Дослідження мало психодіагностичний характер, проводилося з дотриманням принципів добровільності, конфіденційності та недопущення шкоди для респондентів. Отримані результати. За методикою І. Чухрій найнижчими серед усіх респондентів були показники «Я-фізичного» та «Я-учнівського» конструктів: 7,86 ± 2,02 і 8,47 ± 4,26 бала відповідно. Вищими були «Я-психічне» – 12,24 ± 3,83 бала, «Я-професійне» – 13,31 ± 4,17 бала та «Я-сімейне» – 14,86 ± 4,26 бала. За Шкалою Я-концепції Теннессі найвищий рівень мало сімейне «Я» – 63,03 ± 10,07 бала, тоді як особистісне «Я» було найнижчим – 51,39 ± 6,88 бала. Висновки. Особистісна «Я-концепція» військовослужбовців–учасників бойових дій має дисгармонійний характер. Найбільш вразливими зонами є фізичний і учнівський компоненти, тоді як сімейний і професійний конструкти виконують компенсаторну та стабілізувальну функції.

КОРЕЛЯЦІЙНІ ТА ПРОГНОСТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ» ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ-УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ

Тетяна Володимирівна Сальнікова — 2026-05-29

Вступ. Професійна «Я-концепція» військовослужбовця формується під впливом особистісних, психосоціальних, адаптаційних, мотиваційних і стресових чинників. У бойових умовах її структура може змінюватися залежно від інтенсивності травматичного досвіду, стратегій подолання стресу, рівня соціальної адаптації, самооцінки та домагань. Мета. Визначити кореляційні та прогностичні психосоціальні й психохарактерологічні детермінанти формування професійної «Я-концепції» військовослужбовців-учасників бойових дій. Матеріали та методи. Проведено кореляційний і регресійний аналіз показників професійної «Я-концепції» військовослужбовців. До аналізу включалися конструкти «Я-концепції», психологічні механізми соціальної адаптації, показники посттравматичних реакцій, самооцінка психічних станів, стратегії подолання стресових ситуацій SACS, професійна мотивація, самооцінка та рівень домагань. Етичні аспекти. Дослідження здійснювалося із дотриманням принципів добровільної участі, конфіденційності та коректного використання психодіагностичних даних. Отримані результати. Найбільшу кількість статистично значущих взаємозв’язків мав конструкт «Я-професійне». Він прямо корелював з адаптивними механізмами соціальної адаптації: пізнавальними r = 0,391, поведінковими r = 0,481, емоційно-афективними r = 0,484, комунікативними r = 0,447, мотиваційно-вольовими r = 0,365; усі р = 0,000. З дезадаптивними механізмами зв’язки були зворотними. Регресійна модель показала, що служба на лінії зіткнення знижує загальний бал професійної «Я-концепції» на 9,342 бала, тоді як «Я-психічне», соціальний контакт, імпульсивні дії, рівень домагань і фрустрація виступають позитивними предикторами. Висновки. Професійна «Я-концепція» військовослужбовців має складну детермінацію. Її посилюють адаптивні механізми, соціальна включеність, рівень домагань і психічний компонент «Я-концепції», тоді як безпосереднє перебування на лінії зіткнення та посттравматичне вторгнення знижують її вираженість.